25 лютого - день народження   Лесі Українки

 Справжнє ім'я відомої української письменниці - Лариса Петрівна Косач.

Народилася вона в місті Новоград-Волинський. Її мамою була письменниця Ольга Косач, яка писала під псевдонімом Олена Пчілка. Батько - Петро Антонович Косач, дуже любив літературу і живопис. У будинку Косачів постійно збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Основну роль в формуванні поглядів майбутньої письменниці зіграв дядько Лесі – Михайло Драгоманов - вчений, фольклорист, громадський діяч.

У чотири роки дівчинка навчилася читати, в п'ять — грати на роялі, у вісім стала писати вірші. Леся знала кілька іноземних мов, що дало їй можливість широко ознайомитися з класичними творами світової літератури.

Писати і друкуватися Українка почала у віці 12 років. До її ранніх творів відноситься український переклад "Вечорів на хуторі" Гоголя (у співавторстві з братом). Друкувалася Українка в закордонних журналах "Зоря", "Життє і слово", "Літературно-науковий вісник"

Хвороба

Леся дуже любила музику. І мама купила для свого малятка рояль, коли Лесі було всього п'ять років. Однак у дев'ять років дівчинка захворіла на туберкульоз кісток і хвороба прикувала її до ліжка.

Лесі доводилося лежати із загіпсованими руками і ногою місяцями. Одного разу її тітка , Олександра Антонівна, коли навчала дівчинку грі на фортепіано, помітила, що Леся досить впевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт. Виявилося, що так дівчинка грала на роялі.

Хоробрість і мужність

Дівчинка була дуже хороброю. Ще в дитинстві вона, боячись ночі і хижих звірів, боролася зі своїми страхами і бігала по ночах в сусідній ліс – щоб побачити русалку.

А одного разу тато привіз у подарунок для 12-річної доньки маленьке козеня. Леся дуже полюбила тваринку. Коли кізочка виросла, вона втекла в ліс, де була розірвана вовками. Дівчинка, дізнавшись про трагедію, зціпила зуби, і зазначила, що задавила б вовка своїми руками, щоб він не смів ображати "ось таких, слабкіше себе!".

Чоловіки Лесі Українки

Деякі дослідники першою любов'ю майбутньої великої поетеси називають Максима Славинського. Коли вони познайомилися, Лесі було 15, Максиму - 18. Вони разом перекладали Гейне. Друга романтична зустріч відбулася в 1892 році. В майбутньому Славинський стане одним із керівників Центральної Ради, послом Української Народної Республіки в Празі. Заарештований чекістами, він помре у в'язниці.

Леся Українка присвятила Славинському такі шедеври любовної лірики, як "Горить моє серце", "Стояла я і слухала весну", "Сон літньої ночі", "Хотіла б я піснею стати"...

А от першою справжньою любов'ю Лесі Українки називають її друга по нещастю - хворого на сухоти революціонера Сергія Мержинського . Вони познайомилися в Ялті в 1897 році, приїхавши на лікування. Йому було 27 років, їй – 26.

Спочатку він їй не сподобався, але поступово проник в душу. Він називав письменницю "Леся-Ларочка". Він помер у неї на руках у Мінську від туберкульозу легенів. Біля його смертного ложа Леся написала поему "Одержима".

Через шість років після смерті Мержинського, коли Лесі виповнилося тридцять шість років, вона познайомилася зі студентом-першокурсником Климентом Квіткою , музикознавцем і збирачем народних пісень. Леся Українка запропонувала йому записати від неї пісні, які вона знала...

Коли Леся оголосила про своє рішення вийти заміж за Квітку, її мама була категорично проти. Однак характер у Лесі був рішучий. Вона повністю відмовилася від батьківських грошей і пішла до Климента, щоб почати з ним нове, самостійне життя.

Одружившись, Климент довів Лесі своє щире почуття. Він щосили намагався зібрати гроші для лікування дружини, продаючи для цього все нажите. На виручені кошти Леся лікувалася в Європі у найкращих лікарів, але хвороба продовжувала прогресувати...

Багато хто стверджує, що у свій час письменниця була закохана у студента Київського університету, який проживав на квартирі у Косачів по вул. Назарієвській, 21, Нестора Гамбарашвілі.

Тоді Лесі було 24. Вона вчила його французькій, він її – грузинській. Нестор одружився в 1897 році, що було для неї справжньою драмою. Леся написала Нестору безліч листів, на жаль, під час громадянської війни вони були загублені.

Останній бій

Леся Українка і Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві 7 серпня 1097 року. Спочатку вони оселилися в Києві, потім переселилися до Криму. Климент розпродає своє майно, розуміючи, що хвороба дружини прогресує, і щоб врятувати її, необхідно диво.

Леся багато подорожує по світу в надії, що лікарі все-таки вилікують її від туберкульозу. Паралельно вона не перестає писати.

Життя великої письменниці рятували лікарі Єгипту, Греції, Німеччини та Австрії. Проте все було марно. До загостреного процесу кісткового туберкульозу додалася невиліковна хвороба нирок.

Померла Леся Українка 1 серпня 1913 в грузинському містечку Сурамі. Її поховали на Байковому кладовищі в Києві.

     7 НЕЙМОВІРНИХ ФАКТІВ ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ

1. Удома Лесю Українку називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосіє. Ім’я Зея, або Зеїчок, походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосіє ділилось навпіл – так називали Лесю і брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.

2. На честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), відкритий 28 серпня 1970 року. Він знаходиться у головному поясі астероїдів між орбітами Марса та Юпітера.

3. Якби Леся жила в наш час, її б назвали дитиною індіго.
Вона навчилась читати в 4 роки, у 6 вона вишивала, а у 9 – написала перший вірш, у 19 років написала підручник «Стародавня історія східних народів» для сестер. Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, добре знала латинь, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської.

4. На території України є 3 найбільші раритетні роялі: рояль Терещенків у Національному музеї історії України, рояль Рубінштейна в Одеському будинку вчених та рояль Лесі Українки у Колодяжному.

5. У Нечимному (урочище біля села Скулин у Ковельському районі) Леся Українка була в 13-річному віці в дядька Лева Скулинського, що мав в урочищі літню хатину, оповідав багато легенд. Трьох днів вистачило письменниці, аби відтворити їх у «Лісовій пісні». Місцеві жителі подейкують, що у Скулинському лісі живуть привиди і вряди-годи лякають туристів…

6. Практично з народження Лесю переслідували важкі хвороби: коксит, важка форма туберкульозу кісток. Чоловік Лесі Климент Квітка страждав від сухот. Навіть сьогодні ці хвороби вважаються тяжкими, а тоді були невиліковними. Тож пара знала справжню ціну життю, коханню і часу.

7. Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь». Якщо перше можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – науковий термін! А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас — слову «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.