Опис досвіду

              Педагогічне кредо:  

«Учень це не чаша, яку потрібно наповнити, а факел, який слід запалити»

Проблема, над якою працюю:

 «Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури»

Мета досвіду:

  ¯Створення атмосфери співробітництва,

     взаємодії вчителя та учня;

¯ Розвиток творчих здібностей учнів шляхом

     запровадження інтерактивних методів;

¯ Особистісно-зорієнтованих технологій

     навчання;

¯ Розвиток соціальної та громадської

     компетентності дитини;

¯ Прагнення до саморозвитку,

     самовдосконалення.

Завдання:

¯ Розкрити потенціал дитини, розвинути його;

¯ Допомогти учневі стати самодостатнім носієм

    мови, який не лише володіє сумою лінгвістичних

    знань чи відтворює мовленнєву діяльність, а й

    має практичні навички активної роботи зі

    словом.

¯ Розвивати розумові здібності особистості та

     творчі оволодіння знаннями навичками,

     уміннями;

¯ Учити учнів логічно мислити з метою творчої

     самореалізації;

¯ Формувати пізнавальні уміння, навички;

¯ Формувати позитивну мотивацію учнів до

     пізнавальної діяльності, потреби в самопізнанні,

     самореалізації та самовдосконалення;

¯ Виховувати свідому особистість з громадською     

     позицією, готової до професійного

     самовизначення, конкретного вибору свого

     місця в житті.

 Актуальність досвіду

Актуальність обраної теми визначається, в першу чергу, соціальними замовленнями.

Суспільству потрібна високоосвічена особистість, яка усвідомлює необхідність знань, орієнтування в потоці інформації, може реалізувати отриманні знання у повсякденному житті, особистість зі сформованими морально-духовними цінностями.

 Теоретична база досвіду

Як відомо, любов до предмета в будь-якому навчальному закладі починається з учителя. Важко не погодитися зі словами фахівців: коли у "викладача в голові сумніви, то в учнів цілковита темрява".

Нова реальність потребує людину з новим мисленням і новим світовідчуттям. Нині від людей вимагається не лише належно виконувати свої обов’язки, а й творчо підходити до їх виконання.

Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам’яттю, а з гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвиненими потребами дальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями .

«Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що навчаючи дітей, працює переважно вчитель» — цю думку В.Сухомлинського можна застосувати до характеристики навчального процесу й на сучасному етапі.

Праця учня, який роками сидить мовчки за партою, слухає вчителя і намагається запам’ятати те, що йому говорять, не може забезпечити ні повноцінного формування особистості, ні найвищого щастя людини від успіхів у праці.

«Не вчи камінь котитися, просто прийми перешкоду — і він сам покотиться». Ці мудрі слова мислителя Г.Сковороди сказані саме для нас — учителів. У них криється основа великого мистецтва формування й розвитку особистості, особистості з природними задатками, яка не терпить насильства, яка прагне зрозуміти себе, випробувати в різних видах діяльності, розвинути власні обдарування, само вдосконалитися.

Своє завдання як учителя визначила для себе так: я повинна все зробити для того, щоб кожен з моїх вихованців виріс творчою особистістю, здатною до повноцінної життєтворчості». Це і буде тоді вершиною педагогічної майстерності.

У своїй роботі керуюся предметними програмами Міністерства освіти і науки України, методичними джерелами обласного управління освіти і районного відділу освіти. Також відвідую уроки інших вчителів за планами методичної роботи, на яких збагачую власний досвід, удосконалюю вміння працювати з інноваційними технологіями, інтерактивними методами і формами навчання.

Нині однією з найактуальніших педагогічних проблем розвитку людини, котра навчається, виховується формується, є проблема становлення творчої особистості, бо саме творча особистість може бути конкурентно-спроможна в сучасному світі.

Проблема над якою працюю, звучить так: «Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури». Вважаю, що в кожній дитині природою закладений певний творчий потенціал, а моє завдання — розкрити цей потенціал, розвинути його, пробудити учня до його творчості, розвинути свідоме ставлення до навчання, прагнення до саморозвитку, самовдосконалення.

 Надзвичайно важливо навчити дитину бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ, правильно й образно висловлювати думки, а робота ця клопітка, масштабна, тож розпочинати її слід якомога раніше і проводити системно .

У своїй роботі керуюся також науково-теоретичним досвідом з цієї проблеми О.Пометун, Л.Пироженко, (інтерактивні технології); Л.Виготського, А.Леонтьєва, Л.Рубінштейна (психологічні аспекти творчості); А.Макаренка, Г.Сковороди, В.Сухомлинського, С.Русової (розвиток творчих здібностей учнів у процесі виховання); досвідом практичної діяльності учителя української мови та літератури В.І.Єрьоміної.

  Висвітлення змісту досвіду

Пріоритетним завданням навчально-виховного процесу в сучасній школі є всебічний розвиток школярів, зокрема творчого потенціалу особистості, яка могла б гідно представити себе, свою націю, свій народ, мову у світовій цивілізації.

Життя доводить, що в складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до використання нових ідей, задумів, підходів та рішень. Це людина, яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, умінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення.

Перебуваючи на хвилі нових методичних ідей та використовуючи кращий педагогічний досвід, кожен вчитель намагається виробити свою модель формування творчої особистості школярів: це розвиток інтелектуальних здібностей учня, цілеспрямованість, моральність, самостійність, пізнавальний інтерес, упевненість у собі, самокритичність, працелюбність.

Як і багато моїх колег, я  намагаюся створювати оптимальні дидактичні й психологічні умови для всебічної реалізації потенціальних можливостей вихованців, їх здібностей і талантів.

Упевнена: не талановитих дітей не буває. Кожен має свою іскринку. Дуже важливо своєчасно помітити той паросточок, не дати йому загинути, зів’яти.

Чому сьогодні погіршується дисципліна? Чому далеко не всі діти приділяють достатньо часу підготовці до уроків? Навіть оцінка не завжди є стимулом до навчання. Чому втрачається зацікавленість учнів до читання художньої літератури? Чому у побуті спілкуються суржиком, уживають багато сленгових слів, слів-паразитів?

Проста і зрозуміла відповідь: не цікаво!

Навколо скільки спокус: комп’ютер, що завоював особливе місце в житті дорослої людини — і дитини також, — лишивши далеко позаду навіть телевізор, плеєр, планшет, смартфон, мобільник. Усе це призводить до того, що більшість дітей не може зв’язно висловити свою думку, правильно і грамотно оформити ті творчі ідеї, що в них народжуються.

Тому, скільки працюю в школі й постає питання про те, як зацікавити дітей навчанням, як досягти того, щоб уроки української мови та літератури викликали інтерес і були справжньою школою духовності. На мою думку, це створення такої ситуації, щоб учневі було цікаво, щоб дитина мала змогу розвивати свої творчі здібності. Та одна з основних передумов — налагодження тісної співпраці між учителем та учнем, щоб слово педагога не тільки було інформативним, а й бентежило, дивувало, захоплювало, інтригувало.

Найефективнішим засобом досягання мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, створює ситуацію успіху, сприяє повноцінній діяльності кожної дитини.

У своїй педагогічній практиці використовую інтеграцію окремих елементів таких сучасних технологій навчання:

¯ проектне навчання;

¯ інтерактивні методи;

¯ особистісно-орієнтоване навчання.

Щоб школярі глибше і свідомо засвоїли базові знання, визначені стандартами освіти на уроках практикую як традиційні так й інноваційні технології. Використовую такі методи:

¯ вербальні (бесіди, лекції, пояснення, розповіді, диспути);

¯ пояснювально-ілюстративні (наочність, ТЗН);

¯ практичні (вправи, дослідження, самостійна робота учнів над

     проблемою, метод проектів);

¯ інтерактивні (рольові й дидактичні ігри).

Доповнюю методи такими прийомами: «мікрофон», «лови помилку», «мозкова атака», «незакінчене речення» ...

Яким же чином можна сформувати й розвивати творчий потенціал учнів? Шлях до розвитку творчого мислення можна розкласти на кілька етапів:

спостережливості , асоціативного мислення  ,уяви, уміння говорити нове .                                  Надзвичайно важливо навчити дитину спостерігати: чим більше матеріалу дає пам’ять, тим більше можливостей відкривається для комбінаційної роботи фантазії.

Розвивати творчий потенціал можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, удосконаливши їх до рівня творчих. Але для розвитку творчого потенціалу більшості школярів важливою є саме роль учителя.

Модель творчої особистості учня

¯ Творчий пошук

¯ Творча діяльність

¯ Творча активність

¯ Творче мислення

¯ Творче спілкування

Незважаючи на розмаїття нововведення ,основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Яким йому бути, вирішує вчитель.

У наш час процес навчання — це не автоматичне вкладання програмного матеріалу в голову учня.

«Завдання учителя полягає в тому, щоб підвести до дверей, дати ключ і навчити учня користуватися цим інструментом. Ніхто, окрім самого учня, не зможе увійти у світ знань».

Сучасний урок — це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є:

¯ підготовка не мовознавців-теоретиків, а гуманних освічених людей;

¯ навчання не словом, а справою;

¯ проведення його не для учнів, а разом з ними;

¯ спрямування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;

¯ забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

Для розвитку творчих здібностей ефективною виявилося, мотивація навчальної діяльності.

Г.Лессінг говорив: «У кого немає цілі, той не знаходить радості ні в якому занятті». Мета цього етапу — сформувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до теми. Учень повинен усвідомити, що і для чого він робитиме на уроці. Без мотивів навчання й мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання.

Організація учнів до уроку не повинна забирати багато часу, але має характеризуватися певним динамізмом, давати учням заряд психічної енергії і працездатності.

На практиці переконуєшся, як почнеш урок, так він і «пройде». Головне — самому налаштуватися на позитивний ефект і створити такий робочий настрій у класі, щоб учні відчули об’єктивну потребу у внутрішній готовності сприйняти навчальну інформацію та діяти в ній.

То як же можна почати урок? Пропоную декілька варіантів початку уроку, які використовую у своїй практиці.

1. Традиційне вітання (слово, посмішка, погляд).

2. Поетичне вітання.

— Нумо, діти, підведіться!

Всі приємно усміхніться.

Продзвенів уже дзвінок,

Починаємо урок.

— Уже дзвінок нам дав сигнал:

Працювати час настав.

Тож і ми часу не гаймо,

Роботу швидше починаймо.

3. Музичне вітання.

Ніяких слів, тільки музика, яка налаштує на урок, буде перекликатися з темою. Використовую українські народні пісні, класичну і сучасну музику.

Так, наприклад, мелодія трембіти, чи спів Руслани налаштує на вивчення повісті «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського у 10 класі, а українські народні пісні можуть налаштувати клас на вивчення теми «УНТ» чи творів А.Малишка, П.Тичини, В.Сюсюри. А на початку вивчення теми «Просторічні слова, жаргонізми, професійні слова» не завадить послухати Кузьму Скрябіна чи Вєрку Сердючку.

Ефективно, наприклад, спрацьовує асоціативний прийом «незакінчене речення»: «Сьогоднішній урок навчить мене…», «Допоможіть мені, будь ласка, з’ясувати для чого вам потрібно вивчати…».

На уроках літератури використовую «читання з передбаченням»: «як ви гадаєте, про що може розповісти твір з такою назвою?» (оповідання В.Виниченка «Федько-халамидник»).

У вступному слові:

«Цей твір читало не одне покоління (можна сказати, скільки років вивчається твір) і кожне шукало і знаходило в ньому свої проблеми. Мені теж доводилося чути від ваших ровесників чимало цікавих думок, суджень. А яким же постав цей твір перед вами, чим цікаві герої, які проблеми є актуальними сьогодні, які висновки з прочитаного зробите ви? Сподіваюсь, наше спілкування буде цікавим і приємним як для вас, так і для мене».

На уроках української мови використовую «Мовні цікавинки» (нестандартні дидактичні матеріали Федоренка В.Л.). За допомогою цих матеріалів збагачую інформаційне тло уроку, що сприяє підвищенню пізнавальної активності учнів. Так під час вивчення теми: «Відмінювання прізвищ, імен по-батькові» подаю цікаву інформацію. «Іноді на вибір батьками імен своїх дітей можуть впливати найнесподіваніші події. Так, до прикладу, одна жінка свою доньку народила, коли летіла літаком: оскільки це був літак ІЛ-18, то дівчинку було названо Ілліною»…

Сприяють розвитку творчих здібностей асоціативні та імітаційні ігри («Сонечко», «Сенкан», «Гронування», «Рольова гра», «Імітація», «Програвання сценки», «Драматизація», «Асоціативний кущ».

Такі завдання допомагають реалізувати творчий потенціал учнів, підвищують інтерес до вивчення предмета, є заохоченням до процесу письма учнів, які не люблять писати, допомагають зрозуміти понятті і зв’язки, які інколи важко усвідомити при традиційних формах навчання.

«Гронування». Записую на дошці центральне слово (поема «Наймичка» Т.Г.Шевченка) і пропоную учням назвати слова та фрази, які спадають їм на думку (можна запропонувати для роботи в парах, групах).

«Сенкан» — один із найбільш цікавих для дітей видів роботи, який використовується у вигляді інтелектуальної розминки, мета якого — розвивати образне асоціативне мислення, здатність до узагальнення художніх явищ.

Наприклад, після вивчення поезії «Причинна» Т.Г.Шевченка пропоную скласти сенкан зі словом

ПРИЧИННА                      Дівчина

                                              Щаслива, бідна, молоденька

                                              Кохає козацькі очі

                                              Щоніч дівчинонька козака виглядає

                                              Калина

«Сонечко». Учні мають дібрати якомога більшу кількість асоціативно-пов’язаних зі словом слів. Оголошуючи дібрані слова, учні мають пояснити зв’язок між ними. Гра розвиває образне мислення, художнє бачення світу, творчі здібності, активне ставлення до вивчення рідної мови , розширює словниковий запас. Наприклад: МОВА — народ, багатство, держава, закон, спілкування, урок.

Гра може мати і зворотній характер: Я подаю перелік слів — асоціацій, а учні мають встановити висхідне слово. Наприклад: знання, квіти, вчитель, учні, ручка, тест, хвилювання, пам'ять — ЕКЗАМЕН.

Розвитку зв’язного мовлення учнів ,збагаченню їхнього словникового запасу сприяють ТВОРЧІ ДИКТАНТИ різних видів, які теж використовую при вивченні багатьох тем. Ця форма роботи вимагає від учнів більшої уваги, творчого мислення, ініціативи. Наприклад:

Запишіть речення. Доберіть потрібне за змістом слово, обґрунтуйте його вживання.

На високому березі Дніпра (стоять, притулилися, примостилися, схилилися) три берези

Або поширене речення.

Надійшла осінь. Пожовкла трава. Листя почало сохнути. Подув вітерець.

Для сильніших учнів ускладнюю це завдання: поширте речення так, щоб утворився текст. Доберіть заголовок.

На різних етапах уроку використовую так звані «неправильні» запитання й «неправильні» відповіді. Суть цього прийому полягає у свідомому формуванні помилкового твердження як «абсолютної істини». Учні не одразу реагують на таку пастку, тоді я зупиняюся, змінюю інтонацію, стимулюючи їхню увагу. Постійне використання цього прийому забезпечує постійний аналіз почутого.

На уроках літератури використовую прийом альтернативного продовження художніх творів. Це ставить дітей у позицію автора, дає можливість заглибитись у творчу лабораторію письменника, стати співавтором творів.

Діти вчаться в такий спосіб уникати шаблонності та заштампованості. Наприклад: УНТ. Продовжити кінцівку до думи «Дума про Марусю Богуславку».

Довго плакала Маруся

Дивлячись у даль —

Не могла вона збороти

Ту страшну печаль.

І молилась і ридала

До приїзду хана,

Та просити слізно стала

У ніч свого хана:

«Відпусти мене, пан-отче,

До себе додому,

Бо не можу тут я жити

Без рідного дому».

Не менш ефективним є розігрування ситуацій за ролями; «Драматизація», «Судове слухання». Цей прийом надає можливість діяти «наче насправді». Наприклад: інсценування, яке відображає морально-етичну проблему (Т.Г.Шевченка поема «Катерина» на зразок «Судова справа»: «Хто ж винен у смерті Катерини?».

У своїй роботі часто використовую художні полотна, ескізи, малюнки, ілюстрації до творів, фотографії.

Залучаю до творчості і дітей. Пропоную самим зробити ілюстрації до художнього твору, це їм дуже до вподоби. У 5-7 класах за цю справу беруться майже всі учні, у 8-9-х лишається значно менше охочих, проте роботи якісно зростають, а в 10-11-х визначаються справжні таланти. Це вже люди, які свідомо підходять до певного завдання.

Протягом роботи в школі переконалася, що малюнки, картини, пробуджують високі почуття. Споглядання дітьми навіть найпростішого малюнка викликає хвилю емоцій. По-моєму, не знайдеться такого, хто б лишився байдужим до справжньої краси. Всі ми різні. Але прекрасне згуртовує, викликає почуття, що зближують.

В кабінеті діє виставка учнівських малюнків: Б.Липкий «Мишка», І.Липа «Близнюки», Т.Шевченко. Поезії, І.Франко «Фарбований Лис» і т.д.

Розвитку пізнавальної активності учнів, пробудженню інтересу до навчання сприяють різні ігрові ситуації, які дають мені можливість поєднати в одне ціле два процеси: засвоєння знань та їх застосування. У жодному іншому виді діяльності дитини не виявить стільки наполегливості, цілеспрямованості, як у грі. (враховуючи вікові особливості) розвиваючи свої здібності і розум. Завдяки грі урок робиться цікавим, динамічним. До речі, грає впливає на активність учня.

При вивчені правил вживання апострофа, наприклад: проводжу гру «Хто найкмітливіший?». Я читаю учням загадки і пропоную їм назвати відгадки. Але цим завданням не обмежується. Ще треба виписати з тексту загадки слово з апострофом і пояснити правило його вживання.

¯ Білий як пір’їна, холодний як крижина. (Сніг)

¯ Що горить без полум’я? (Сонце)

¯ Повна діжка жита п’ятачком накрита. (Мак)

Дуже подобається учням гра «Хто більше?», яку використовую при вивченні багатьох тем. Наприклад: пропоную учням записати за певний час якнайбільше слів, які мають орфограми у префіксах і пояснити їх написання.

Не менш цікавою для учнів є гра «Хто швидше?» (можна в групах, парах).

Наприклад, на дошці записую речення, які треба дописати, доповнюючи їх однорідними членами.

Усюди відчувається подих зими. Все притаїлось.

Або утворити за поданим початком слова дієприкметники.

Зач…                      Перев…

Від…                      Підн…

Спи…                     Зн…

На уроках літератури цікавою для учнів 5-6 класів є гра «Ромашка». Учні по черзі відривають пелюстки й одразу дають відповідь. Якщо учень не можу відповісти, то передає право відповіді іншому.

Залучаю учнів до роботи в малих групах, для вирішення складних питань, проблем, що потребують колективного розуму. Під час вивчення твору І.Франка «Захар Беркут» учні здійснюють пошукову роботу, досліджують текст, роблять екскурс у минуле. Кожна група досліджує проблеми, які автор порушує у творі.

Наприклад:

І   група — проблему патріотизму, захисту рідної землі;

ІІ  група — проблему морального вибору;

ІІІ група — проблему єдності, згуртованості народу;

ІV група — проблему людини і природи;

V  група — проблему кохання, вірності, самопожертви;

VІ група — проблему батьків і дітей.

Найбільш цікавою виявилася робота учнів над проектами. У своїй педагогічній діяльності використовую довготривалі творчі проекти, над якими учні працюють протягом навчального року.

Працюючи над проектами ,учні застосовують фактичні знання, розвивають уміння самостійно їх здобувати, аналізувати, робити висновки.

Основне навантаження під час виконання проекту лягає на учнів, я лише консультую, надаю методичну допомогу, здійснюю проміжний контроль.

На мою думку, таке навчання сприяє вихованню свідомої особистості, яка має власну точку зору і вміє її захищати.

Найкращими є проекти:

¯ Моя Україна

¯ Пісенна творчість А.Малишка

¯ Як парость виноградної лози, плекайте мову

¯ Українські народні пісні

¯ Славна давнина України

Важливе місце в розвитку творчих здібностей учнів посідає позакласна робота. Саме вона допомагає мені в повному обсязі розкрити здібності учнів, їхні нахили та інтереси. Важливо помітити, підтримати, не розгубити ці дорогоцінні скарби, допомогти у становленні особистості.

Таким чином, продовжую роботу щодо формування мотивацій навчання української мови та літератури. З цією метою проведено такі заходи:

¯ «І на тім рушникові»

¯ «Український ярмарок»

¯ «Ми роду козацького нащадки»

¯ «Ми українці — велика родинна, мова і пісня у нас солов’їна»

¯ «Барви рідного слова»

Намагаюся, щоб такі форми роботи були спрямовані на виховання загальнолюдських якостей, усвідомлення національних традицій нашого народу.

Звичайно, є певні труднощі і проблеми, з якими стикається кожний вчитель. Це насамперед, брак сучасних засобів навчання, орієнтованих на розвиток особистості кожного учня, недостатній рівень деяких підручників, обмеженість у здобутті необхідної інформації та обміну досвіду. Щоб пробудити творчість учня, треба:

¯ по-перше, самому горіти бажанням розвивати здібності дітей, бути

    самому творчою людиною;

¯ по-друге, побачити в кожній дитині те неповторне, що робить її

    особистістю;

¯ по-третє, створювати умови як на уроці так і в позакласній роботі

    для прояву творчих здібностей.

Тож намагатимуся і надалі створювати такі ситуації, що сприятимуть творчій активності школярів, розвитку їхньої уяви, асоціативного мислення, прагнення постійно вдосконалюватися.

Якщо учень на моїх уроках комбінуватиме, змінюватиме і створюватиме щось нове, якою б крупинко не здавалося воно у порівнянні з витвором генія, то це і є, за словами психолога Л.Виготського — творчість.