Леся Українка: вірші для дітей

***

На зеленому горбочку,

У вишневому садочку,

Притулилася хатинка,

Мов маленькая дитинка

Стиха вийшла виглядати,

Чи не вийде її мати.

І до білої хатинки,

Немов мати до дитинки,

Вийшло сонце, засвітило

І хатинку звеселило.

***

Літо краснеє минуло,

Сніг лежить на полі;

Діти з хати виглядають

В вікна… шкода волі!

Діти нудяться в хатині,

Нудять, нарікають:

«І нащо зима та люта? –

Все вони питають. –

Он все поле сніг завіяв,

Хоч не йди із хати!

У замкнуті дивись вікна,

Ніде й погуляти!

Сніг з морозом поморозив

Всі на полі квіти…

Десь зима та не скінчиться!»

Нарікають діти.

Ждіте, ждіте, любі діти!

Літо знов прилине,

Прийде мила годинонька,

Як зима та згине;

І заквітне наше поле,

І зазеленіє, –

Знов його весна прекрасна

Квіточками вкриє.

***

«Мамо, іде вже зима,

Снігом травицю вкриває,

В гаю пташок вже нема…

Мамо, чи кожна пташина

В вирій на зиму літає?» –

В неньки спитала дитина.

«Ні, не кожна, – одказує мати, –

Онде, бачиш, пташина сивенька

Скаче швидко отам біля хати, –

Ще зосталась пташина маленька».

«Чом же вона не втіка?

Нащо морозу чека?»

«Не боїться морозу вона,

Не покине країни рідної,

Не боїться зими навісної.

Жде, що знову прилине весна».

«Мамо, ті сиві пташки

Сміливі, певно, ще й дуже,

Чи то безпечні такі, –

Чуєш, цвірінькають так,

Мов їм про зиму байдуже!

Бач – розспівалися як !»

«Не байдуже тій пташці, мій синку,

Мусить пташка малесенька дбати,

Де б водиці дістати краплинку,

Де під снігом поживку шукати».

«Нащо ж співає? Чудна!

Краще шукала б зерна!»

«Спів пташині потіха одна, –

Хоч голодна, співа веселенько,

Розважає пташине серденько,

Жде, що знову прилине весна».

***

Тішся, дитино, поки ще маленька.

Ти ж бо живеш навесні,

Ще твоя думка літає легенька,

Ще твої мрії ясні.

Мрія полине із думкою вкупці

Геть у далекі світа, –

Крил не втинай сизокрилій голубці,

Хай вона вільно літа!

Чи пам’ятаєш ти казку-дивницю,

Як то колись принесла

Тую цілющу-живущу водицю

Дрібна пташина мала?

Їй не страшні були дикі простори,

Скелі і хвилі морські,

Перелітала найвищії гори, –

Мала крильцята прудкі.

Так твоя думка швиденько полине,

Тільки їй волю даси,

І принесе з чарівної країни

Краплю живої роси.

І як приступить журба невсипуща

Та до серденька твого, –

Тая росиця цілюща-живуща

Буде живити його.

Діти-Індиго, Діти-Кристали і Діти Веселки: хто з них ви?

Належність до певної групи — не вирок і не карма.

Напевно багато чули про теорію поколінь, згідно з якою всі люди в світі діляться на групи в залежності від того, коли вони народилися. Ця теорія схожа з вченням про покликання, передає Ukr.Media.

Якщо вірити йому, ми всі ділимося на дітей-Індиго, дітей-Кристалів і дітей Веселки. Хочете дізнатися, до кого належите ви?

   Діти Індиго:

• народилися в 1960-1990-х;
• по натурі бунтують проти громадської думки;
• зневажають систему;
• одинаки;
• схильні до шкідливих звичок;
• вперті.

Вони неслухняні, і погано пристосовуються до конфліктних ситуацій вдома, на роботі і в школі. Вони воїни по духу, внутрішньо бажаючі йти проти прогнилої системи, і це простежується в музиці, яка їм подобається; стилі життя, якого вони дотримуються в молодості; кіно, яке вони дивляться. Нерідко їх мистецтво набуває психоделічні форми. Саме вони придумали інтернет, винайшли різні гаджети і зробили все, що змінило світ.

Покликання покоління: Знищувати те, що не працює, і прокладати дорогу для кращого світу.

   Діти-Кристали:

• народилися в 1980–2000х;
• сильні і щирі;
• володіють розвиненою уявою і творчими здібностями;
• схильні до вивчення містики і надприродного;
• з легким характером.

Дітей-Кристалів ще відносять до так званого покоління X — у них дуже багато схожих рис характеру. Це люди з дуже чутливою інтуїцією, яких приваблює все містичне і надприродне. Вони легко зчитують чуже настрій і здатні глибоко співпереживати іншим. Володіють дуже легким характером, але в той же час в них вживаються неоднозначні, суперечливі почуття. Іноді ці приховані суперечності штовхають людей-Кристалів на слизький шлях наркоманії, алкоголізму. У них часто трапляються припливи занепокоєння і напади паніки.

Ці люди народилися в складний, переломний час, коли суспільство зробило величезний стрибок назустріч новим технологіям. В їх дитинстві не було гаджетів і інтернету — все це з'явилося пізніше, коли вони стали дорослими. І ці зміни не могли не торкнутися їх внутрішній світ. Але вони тверді й сильні, як і годиться кристалу. Від природи вони наділені здатністю бачити світ незамутненим поглядом. Саме ця чистота серця, схильність до пошуку ідеалу і сила пояснюють таку їх тягу до персонажів-супергероям і сверхлюдям.

Покликання покоління: Створювати, розвивати та будувати. Вони покликані робити нове і покращувати старе.

  Діти Веселки:

• народилися в 21 столітті;
• позитивні і веселі;
• прекрасно розбираються в гаджетах;
• віддані, але насилу стримують почуття;
• люблять тварин, природу і схильні до вегетаріанства;
• високо цінують свободу.

Діти Веселки — нове покоління. Покоління Z. Люди, що народилися в новому тисячолітті. Вони неймовірно сучасні і технологічно підковані, завдяки тому, що ростуть в інформаційному світі. Для доступу до будь-яких знань їм достатньо натиснути кілька кнопок.

Ці діти щасливі і життєрадісні, як ковток свіжого повітря. Вони як генератори веселощів і радості. Ці люди легко проникають у суть речей, які винайшли попередні покоління. Найбільше ці діти цінують свободу, обожнюють подорожувати і прагнуть бути у всьому не схожими на своїх старших братів і сестер, батьків.

Покликання покоління: Давати життя, збагачувати те, що вже створили, розвивати потенціал людини і жити в гармонії з природою.

Всі ці три архетипу повинні жити і співіснувати разом, щоб людство могло жити й розвиватися далі. Належність до певної групи — не вирок і не карма. Це можливість найкращим чином реалізувати свій потенціал, посиливши гідності і звівши до нуля недоліки.

25 лютого - день народження   Лесі Українки

 Справжнє ім'я відомої української письменниці - Лариса Петрівна Косач.

Народилася вона в місті Новоград-Волинський. Її мамою була письменниця Ольга Косач, яка писала під псевдонімом Олена Пчілка. Батько - Петро Антонович Косач, дуже любив літературу і живопис. У будинку Косачів постійно збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Основну роль в формуванні поглядів майбутньої письменниці зіграв дядько Лесі – Михайло Драгоманов - вчений, фольклорист, громадський діяч.

У чотири роки дівчинка навчилася читати, в п'ять — грати на роялі, у вісім стала писати вірші. Леся знала кілька іноземних мов, що дало їй можливість широко ознайомитися з класичними творами світової літератури.

Писати і друкуватися Українка почала у віці 12 років. До її ранніх творів відноситься український переклад "Вечорів на хуторі" Гоголя (у співавторстві з братом). Друкувалася Українка в закордонних журналах "Зоря", "Життє і слово", "Літературно-науковий вісник"

Хвороба

Леся дуже любила музику. І мама купила для свого малятка рояль, коли Лесі було всього п'ять років. Однак у дев'ять років дівчинка захворіла на туберкульоз кісток і хвороба прикувала її до ліжка.

Лесі доводилося лежати із загіпсованими руками і ногою місяцями. Одного разу її тітка , Олександра Антонівна, коли навчала дівчинку грі на фортепіано, помітила, що Леся досить впевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт. Виявилося, що так дівчинка грала на роялі.

Хоробрість і мужність

Дівчинка була дуже хороброю. Ще в дитинстві вона, боячись ночі і хижих звірів, боролася зі своїми страхами і бігала по ночах в сусідній ліс – щоб побачити русалку.

А одного разу тато привіз у подарунок для 12-річної доньки маленьке козеня. Леся дуже полюбила тваринку. Коли кізочка виросла, вона втекла в ліс, де була розірвана вовками. Дівчинка, дізнавшись про трагедію, зціпила зуби, і зазначила, що задавила б вовка своїми руками, щоб він не смів ображати "ось таких, слабкіше себе!".

Чоловіки Лесі Українки

Деякі дослідники першою любов'ю майбутньої великої поетеси називають Максима Славинського. Коли вони познайомилися, Лесі було 15, Максиму - 18. Вони разом перекладали Гейне. Друга романтична зустріч відбулася в 1892 році. В майбутньому Славинський стане одним із керівників Центральної Ради, послом Української Народної Республіки в Празі. Заарештований чекістами, він помре у в'язниці.

Леся Українка присвятила Славинському такі шедеври любовної лірики, як "Горить моє серце", "Стояла я і слухала весну", "Сон літньої ночі", "Хотіла б я піснею стати"...

А от першою справжньою любов'ю Лесі Українки називають її друга по нещастю - хворого на сухоти революціонера Сергія Мержинського . Вони познайомилися в Ялті в 1897 році, приїхавши на лікування. Йому було 27 років, їй – 26.

Спочатку він їй не сподобався, але поступово проник в душу. Він називав письменницю "Леся-Ларочка". Він помер у неї на руках у Мінську від туберкульозу легенів. Біля його смертного ложа Леся написала поему "Одержима".

Через шість років після смерті Мержинського, коли Лесі виповнилося тридцять шість років, вона познайомилася зі студентом-першокурсником Климентом Квіткою , музикознавцем і збирачем народних пісень. Леся Українка запропонувала йому записати від неї пісні, які вона знала...

Коли Леся оголосила про своє рішення вийти заміж за Квітку, її мама була категорично проти. Однак характер у Лесі був рішучий. Вона повністю відмовилася від батьківських грошей і пішла до Климента, щоб почати з ним нове, самостійне життя.

Одружившись, Климент довів Лесі своє щире почуття. Він щосили намагався зібрати гроші для лікування дружини, продаючи для цього все нажите. На виручені кошти Леся лікувалася в Європі у найкращих лікарів, але хвороба продовжувала прогресувати...

Багато хто стверджує, що у свій час письменниця була закохана у студента Київського університету, який проживав на квартирі у Косачів по вул. Назарієвській, 21, Нестора Гамбарашвілі.

Тоді Лесі було 24. Вона вчила його французькій, він її – грузинській. Нестор одружився в 1897 році, що було для неї справжньою драмою. Леся написала Нестору безліч листів, на жаль, під час громадянської війни вони були загублені.

Останній бій

Леся Українка і Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві 7 серпня 1097 року. Спочатку вони оселилися в Києві, потім переселилися до Криму. Климент розпродає своє майно, розуміючи, що хвороба дружини прогресує, і щоб врятувати її, необхідно диво.

Леся багато подорожує по світу в надії, що лікарі все-таки вилікують її від туберкульозу. Паралельно вона не перестає писати.

Життя великої письменниці рятували лікарі Єгипту, Греції, Німеччини та Австрії. Проте все було марно. До загостреного процесу кісткового туберкульозу додалася невиліковна хвороба нирок.

Померла Леся Українка 1 серпня 1913 в грузинському містечку Сурамі. Її поховали на Байковому кладовищі в Києві.

     7 НЕЙМОВІРНИХ ФАКТІВ ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ

1. Удома Лесю Українку називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосіє. Ім’я Зея, або Зеїчок, походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосіє ділилось навпіл – так називали Лесю і брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.

2. На честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), відкритий 28 серпня 1970 року. Він знаходиться у головному поясі астероїдів між орбітами Марса та Юпітера.

3. Якби Леся жила в наш час, її б назвали дитиною індіго.
Вона навчилась читати в 4 роки, у 6 вона вишивала, а у 9 – написала перший вірш, у 19 років написала підручник «Стародавня історія східних народів» для сестер. Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, добре знала латинь, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської.

4. На території України є 3 найбільші раритетні роялі: рояль Терещенків у Національному музеї історії України, рояль Рубінштейна в Одеському будинку вчених та рояль Лесі Українки у Колодяжному.

5. У Нечимному (урочище біля села Скулин у Ковельському районі) Леся Українка була в 13-річному віці в дядька Лева Скулинського, що мав в урочищі літню хатину, оповідав багато легенд. Трьох днів вистачило письменниці, аби відтворити їх у «Лісовій пісні». Місцеві жителі подейкують, що у Скулинському лісі живуть привиди і вряди-годи лякають туристів…

6. Практично з народження Лесю переслідували важкі хвороби: коксит, важка форма туберкульозу кісток. Чоловік Лесі Климент Квітка страждав від сухот. Навіть сьогодні ці хвороби вважаються тяжкими, а тоді були невиліковними. Тож пара знала справжню ціну життю, коханню і часу.

7. Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь». Якщо перше можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – науковий термін! А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас — слову «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.

СКОРБОТА

19 січня перестало битися сердечко Литовченка Ростислава, у котрому вистачало тепла для всіх.

Ця трагедія торкнулася всіх, хто його знав. Це величезна втрата і страшна трагедія для батьків, Ігоря Валерійовича та Людмили Вікторівни та доньки Юлі. Дім для них тепер став пусткою, а життя втратило свої барви.

Ростіку, так його всі називали, було 14. Йому б жити… Але смерть вирішила його долю інакше.

Ростік з’явився на світ 1 жовтня 2003 року. Він був бажаною дитиною і дуже хорошою. Такою, про яку можна тільки мріяти — спокійним, не завдавав жодних клопотів. Був справжнім джентльменом: охайним, ввічливим, підтягнутим, добрим, неконфліктним, веселим та життєрадісним.

Батько змалечку привчав сина до роботи. Він вмів абсолютно все: будувати, ремонтувати, господарювати, любив техніку, ніякої роботи не цурався. Мріяв стати військовим. У 2017-2018 навчальному році він був би випускником 9 класу. За ці півроку він змужнів, став дорослим, серйозним, з усіма міг знайти спільну мову. У школі Ростік завжди був надзвичайно відповідальним, ніяких труднощів не боявся, мав золоті руки. Зараз складається враження, що він просто поспішав жити.

Для мене смерть Ростіка — це особиста втрата. Для моєї родини він був більше ніж учень, бо для моєї доньки він однокласник, а для мене — племінник.

Немає таких слів, щоб висловити всю печаль. Серце плаче у матері, згорьована душа болить у батька, у розпачі учні та колектив школи. І скільки не мене часу, Ростік завжди буде у наших серцях. Земля йому хай буде пухом і вічне Царство в Небесах.

Ти не помер: тебе не стало

Тебе забрав до себе Бог.

У цьому світі був так мало —

І не пізнав ще всіх тривог…

Ти не відчув ще щастя всього,

Не виплакав всіх сліз своїх,

Не доказав ти рідним того,

Що було у думках… Затих.

Не всі сходив свої дороги,

Не показав усіх чеснот,

Не всі здобув ти перемоги,

Не досягнув ще всіх висот…

Ти не помер: тебе не стало —

Та в серці житимеш завжди.

У цьому світі був так мало —

Та залишив навік сліди.

21 лютого -Міжнародний день рідної мови

        МОВА -духовний скарб нації.  Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях.       Змалечку,виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб - МОВА.
      З нагоди відзначення Міжнародного дня рідної мови в Промінській СЗШ відбувся тематичний захід " Знавці рідної мови".  Конкурс - гра був спрямований  на те, щоб навчити дітей розуміти і  збагачувати рідну мову, формувати  в них розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні  народ, ні  Україна, як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови.  Пробуджувати почуття національної гідності.  Розвивати логічне і творче мислення. Виховувати любов до рідної мови,  рідного краю,  його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Конкурс "Патріот"

            У 2017-2018 н.р. 11 учнів 5,8,9 класів -Калачик Ірина,Альошина Дар’я, Лебедин Олег, Гранкін Павло, Прядка Олександр, Пономаренко Владислав, Бабич Анастасія,Москалько Софія, Єрьоміна Катерина,Садовська Анна, Юрчишин Микола  вперше взяли участь у дев’ятому Всеукраїнському конкурсі «Патріот», який відбувся 15 лютого,у четвер,2018 року.
           Учням сподобалося виконувати конкурсні завдання. Вони були цікавими,веселими,доступними дітям з різним рівнем підготовки.Завдання містили запитання з мови, українознавства,літератури та відображали різнобічну інформацію про Україну. Чекаємо результатів.Сподіваюся, всім пощастить…